Убагнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:38, 11 травня 2021; Viilchenko.if18 (обговорення • внесок)
Убагнути, -ну, -неш, гл. Понять. І миттю кинувсь до громади просить собі у ней поради чого собою не вбагне. Котл. Ен. II. 34.
Словник української мови в 11 томах
УБАГНУТИ (ВБАГНУТИ), ну, неш, док., перех., без додатка і з спол. що, як, чи і т. ін., розм. Те саме, що збагнути. Не знав же на яку ступити Еней, і тяжко горював, Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней [неї] поради, Чого собою не вбагне (Котл., І, 1952, 106); Згадуючи, що довелося йому побачить уночі, він добре не тямив і не здужав убагнуть: чи то йому снилось, чи справді наяву усе те діялось (Стор., І, 1957, 343).
