Жалкувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. Рудч. Ск. І. 129. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Кв. 287. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Мет. 12. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. Ном. № 933. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать. Ном. № 10779.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЖАЛКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. неперех. Те саме, що жаліти 2. Жалкувала, що нікому їй розказати того усього, що охвицер [офіцер] казав батькові (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 319); Юнак жалкував, що не зможе на довгий час залишитися в тайзі (Олесь Донченко, III, 1956, 203); // за ким — чим, по кому — чому, про що, об чім, рідко. Відчувати душевний біль, журитися за ким-, чим-небудь, про когось — щось. Так та молодша [дочка] дуже за батьком жалкує (Українські народні казки, 1951, 185); І не втомлювався [Марчевський]. Не жалкував за втраченими недоспаними ночами (Юрій Бедзик, Полки... 1959, 133); // Відчувати каяття. О! вона не жалкуватиме, що покохала його... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 242); Як Арсен жалкував, що торкнувся цієї теми (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 249). ♦ Жалкувати на кого — бути незадоволеним ким-небудь; нарікати на когось. [Лукєрія Степанівна:] Ні на кого я так не жалкую, як на Марину, і досі плачусь на неї (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не жалкуй на старих та слабих (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 344).

2. перех. і без додатка. Те саме, що жаліти 1. Усі, хто знав її, жалкували молоду, тиху молодицю (Марко Вовчок, I, 1955, 366); До стебла все погоріло.. Посходились жалкувати, Жалю завдавати (Тарас Шевченко, II, 1953, 51).

3. перех., рідко. Те саме, що жаліти 3. Не Вовка, а Овець тут треба жалкувати! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 134); Не жалкував старий у роботі Тимофія, а Дмитрові дозволяв спати до самого сходу сонця (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 269); Боєприпаси.. були розділені порівну між усіма мінометними підрозділами полку. Хома не жалкував. Хай усі користуються. Аби з толком (Олесь Гончар, III, 1959, 362)., ♦ Не жалкувати [своїх] ніг — те саме, що Не жаліти [своїх] ніг (див. жаліти). Попереду в'ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 51).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання