Люб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:39, 20 жовтня 2016; Dalozovska.fpmv16 (обговорення • внесок)
Люб, -ба, м. Милый. Од Бога люб, од попа шлюб, од короля весілля. Рк. Макс. На що люба любувала? ЗОЮР. II. 14.
Словник української мови (1970-1980)
Діалекте слово, що означає кохану людину.
"І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички" (Марко Вовчок, I, 1955, 331); [Русалка:] "Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба!" (Леся Українка, III, 1952, 189); "Такої великої люби видом не видали!" (Марко Черемшина, Тв., 1960, 211).
