Брязкотіння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:35, 25 грудня 2020; Pphorbatiuk.fpmv20 (обговорення • внесок)
Брязкотіння, -ня, с. = Брязкіт. Желех.
Сучасні словники
БРЯЗКОТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням брязкотіти і звуки, утворювані цією дією.
Це брязкотіння і розбудило Каргата (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 3).
Словник української мови: в 11 томах
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 243.
http://sum.in.ua/s/brjazkotinnja
