Підстрибувати
Підстрибувати, -бую, -єш, сов. в. підстрибну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Подпрыгивать, подпрыгнуть.
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДСТРИБУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Робити невеликі стрибки вгору; підскакувати, підплигувати. Підстрибував [Власов] на носках (Панас Мирний, IV, 1955, 127); Вустимко злякано підстрибує на місці (Іван Багмут, Опов., 1959, 14); // Злегка підлітати вгору від поштовхів, коливань і т. ін. Машина швидко котилася підмороженим степом, підстрибуючи на уторованому грейдері (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12); // Дуже здригатися, коливатися. Читати не можна було, руки тремтіли і літери підстрибували (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 7).
2. Пересуватися або наближатися стрибками до кого-, чого-небудь. Дмитрик весело.. підстрибував по людних улицях міста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Глупої ночі,.. присідаючи й підстрибуючи,.. наблизилася до дірки людина (Остап Вишня, I, 1956, 262).
3. тільки недок., перен., розм. Бути рухливим, добре почувати себе. — Возитиму вас на курорти, щоб до ста років підстрибували... (Юрій Яновський, II, 1954, 188).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 508.
Ілюстрації
|
|
|
|
