Схилятися
Схиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. схили́тися, -люся, -лишся, гл. 1) Склоняться. склониться, наклоняться, наклониться. Зацвіла твоя червона калина, схилилися калинові віти. Мет. 271. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. 2) Склоняться, склониться другъ къ другу. Ісхиляються в дуброві верхи із верхами. Е. Досв. 99. 3) Склоняться, склониться, соглашаться, согласиться. На те схилялись люде, щоб паняти землеміра поміряти землю. Волч. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СХИЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СХИЛИТИСЯ, схилюся, схилишся, док.
Змінювати своє пряме положення на похиле, нагинаючись, опускаючись. Делікатні гілки смерек-ялин схиляються вниз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Дуби схилялися над урвищем, і вітер збивав на них зелену піну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 434); Варвара вже не сміялась. Лиш груди в неї все ще скакали, а голова схилилася низько (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172); Вона [чаша] важко схилилась набік і впала на підлогу (Олесь Донченко, III, 1956, 61); Величезна залізобетонна будівля.. тільки схилилася набік на розтрощених [бомбою] колонах (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 19); // на кого — що, над ким — чим, до кого—чого. Змінюючи пряме положення на похиле, притулятися, наближатися до кого-, чого-небудь або спиратися на когось, щось. Уляна теж схиляється до малюнка, придивляється до нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 145); Сидить батько кінець стола, На руки схилився, Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Старі ж радяться з сватами, а Данило схилився до мене близенько (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Коло стола.. сидить молода дівчина; вона схилилась над шиттям (Леся Українка, III, 1952, 473); Мотря мовчки сиділа, схилившись на Христю (Панас Мирний, IV, 1955, 165); Вона підійшла і схилилася над Юрою (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); // Згинаючись, нахилятися. Батько скидає піджак, сорочку, під перезується рушником і схиляється над водою (Олесь Донченко, V, 1957, 15); Палиця випала з його руки, і він швидко схилився, щоби підняти її (Іван Франко, VII, 1951, 17); Черниш бачив, як упав Брянський, але не зупинився, і ніхто не зупинився. Всі, схилившись, мчали вперед, і всі щось кричали в диму й чаді (Олесь Гончар, III, 1959, 119); Михайло схилився, підняв гроші, стояв і дивився на батькове обличчя, наче намагався вгадати, що трапилося з няньом (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 71); // Робити уклін на знак привітання, поваги. [Хуса:] Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? .. [Йоганна (схиляється перед ним):] Ні, мій мужу й пане, прошу тебе, забудь мені те слово (Леся Українка, III, 1951, 164); Зразу ж я дав зрозуміти, хто я, і тиранові слуги Переді мною схилились (Микола Зеров, Вибр., 1966, 305). Голова схиляється (схилилася) на груди — голова нахиляється так, що торкається грудей. Кутузов важко зітхнув, голова схилилася на груди (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 297); Схилятися (схилитися) на коліно (на коліна) — опускатися, ставати на коліно (на коліна). Швидко підходить [Гаральд] до Інгігерди і схиляється перед нею на одне коліно (Іван Кочерга, III, 1956, 25); Потім він знайшов убитого Ван-Ліна під кедром і схилився перед ним на коліна (Олександр Довженко, I, 1958, 124).
Тлумачний словник української мови
СХИЛЯ́ТИСЯ
Змінювати своє пряме положення на похиле, нагинаючись, опускаючись.
•перед ким – чим, перен. Підкорятися, переставати чинити опір кому-, чому-небудь; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін.
•до чого, перен. Надавати перевагу чому-небудь, визнавати, приймати щось (певну думку, переконання, спосіб дій і т. ін.).
•на що, до чого, перен. Давати згоду на що-небудь; піддаючись умовлянням, переконанням, приставати на щось.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 884.
