Тімня

Тімня, -ня, с. = Тім’я. Патер з проголеним тімням. Стор. М. Пр. 44.

Сучасні словники

1. Верхня частина голови людини від лоба до потилиці. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Мабуть, і тім'ям неба досягає, - такі високі... (Барв., Опов.., 1902, 516); Нічим нібито непримітний хлоп'як.., з вухами, геть віддавленими картузом, з непокірним вихром на тім'ї... (Гончар, Таврія, 1952, 69).

2. розм. Волосся, що росте на цій частині голови. Виски й тім'я [Миколи] ще чорніли й лисніли, і тільки ніби білим пилом припали (Н.-Лев., II, 1956, 252).

3. розм., рідко. Взагалі голова. Стань же братом, хоч одури. Скажи, що робити: Чи молитись, чи журитись, Чи тім'я розбити??! (Шевч., І, 1963, 256).

4. перен., рідко. Верхівка гори, горба і т. ін. Одна хмара ніби впала з неба й зачепила вершок найвищої гори; друга хмара сіла на тім'я другої гори (Н.-Лев., II, 1956, 389).

Ілюстрації