Лупатий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:46, 19 листопада 2017; Akkot.gi15 (обговорення • внесок)
Лупа́тий, -а, -е. Пучеглазый. Брехня лупатий чоловік, та не довгий її вік. Ном. № 14203.
Словник української мови
Лупа́тий, а, е, розм. Те саме, що вирячкуватий. Скрізь [на малюнках] цар був .. з рудою борідкою і лупатими синіми очима (Юрій Смолич, II, 1958, 66); Гриць понурився та й слуха, Ще й заплющиться хотів, Коли баче — повзбіч вуха Сич лупатий пролетів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246);
- Образно. Підсунув [Трохименко] рукою польового бінокля, обережно протер йому лупаті очі і, в сотий раз, може, оглянув лінію кордону (Григорій Косинка, Новели, 1962, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 556.
