Рундук

Рундук, -ка, м1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Чуб. V. 980. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям. К. ЧР. 211. 2) Ларь на базарной площади. Ум. Рундучок. МВ. II. 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 909.

РУНДУК, а, ч. 1. Те саме, що ґанок. Добре втомившися, знайшла вона чималий будинок з великим рундуком (Гр., Без хліба, 1958, 83); Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима (Стельмах, І, 1962, 130).

2. Легка споруда, що являє собою відкритий або критий прилавок для роздрібної торгівлі. Пішла я в той ряд, де продають огородину. А ряд той довгий, похожий на вулицю: по обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Н.-Лев., III, 1956, 264); Серед приватних крамничок і рундуків метушилися покупці та продавці (Рибак, Час.., 1960, 156).

3. Невелика споруда для ремонту, лагодження чого-небудь (перев. взуття). На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець (Нех., Ми живемо.., 1960, 118).

4. Великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь.- Отже я й кажу: і на березі не був, і про своє господарство не потурбувався. В рундуці що робиться! Смітник! (Ткач, Жди.., 1959, 5); // Продовгуватий ящик для сидіння або лежання. На цвинтарі, і там не без іграшок: де побачать, що на рундуках полягали дівчата, так їх і поперекидають [парубки] (Кв.-Осн., II, 1956, 239).

Ілюстрації