Літком

Літком, нар. Лѣтомъ. Літком немає Мотрі дома. Мир. ХРВ. 25.

ВЛІТКУ (УЛІТКУ), присл. Літньою порою, літом. Улітку, саме серед дня. Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки Напитися водички (Гл., Вибр., 1957, 70); Як чарує очі влітку над горою сонця схід! (Тер., Щедра земля, 1956, 33). ЛІТОМ, присл . У літній час; влітку. З оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Шевч., II, 1953, 164); Хочу себе потішити, що літом буде нам краще (Коцюб., III, 1956, 393); Літом пересихає [річка] так, що в деяких місцях її перебродять кури (Тют., Вир, 1964, 5).

Літом і зимою - цілий рік, увесь час. Колись там весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Шевч., II, 1953, 9).