Збій

Збій, збою и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках . 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол. Розбі́йник (застаріле Збій) — як правило, злодій, злочинець, людина, яка чинить розбій, тобто грабіжник і вбивця, харциза, опришок.

Разом з тим у літературі і народних переказах поширений образ людини, яка у безвихідній ситуації пішла на порушення порядку і закону, пішла проти влади і гноблення з метою боротьби за справедливість, помсти або допомоги нужденним. Це такі історичні чи літературні персонажі як Робін Гуд, Устим Кармелюк. Розбійником називають того, хто займається грабіжництвом. У цьому значенні — лайливе слово. У відношенні до дітей — той, хто любить пустувати, бешкетувати (пустун, бешкетник).

Академічний тлумачний словник української мови

Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. Недалеко перейшов він лісом, Аж розбійники його напали (Іван Франко, XIII, 1954, 278); Але що це? Дзвін заліза. Тихий крок, і враз, ого! — у вікно розбійник лізе, Вова — шаблею його! (Володимир Сосюра, II, 1958, 45); * Образно. Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору і закружляв над полем (Олесь Донченко, III, 1956, 71); * У порівняннях. Обвішаний зброєю, він стоїть попереду Дьяконова, мов який-небудь розбійник, у своєму строкатому вбранні (Олесь Гончар, II, 1959, 353)

Ілюстрації

x140px