Мілковеддя
Мілкове́ддя, -дя, с. Мелководье. По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття. Левиц. І. 63.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МІЛКОВО́ДДЯ, я, сер.
1. Низький рівень води (в річці, озері тощо) та період з таким рівнем води. В період мілководдя, коли з морськими припливами в річку надходить солона вода, гребля закриває їй вхід до каналу (Наука і життя, 3, 1958, 54).
2. Частина, місце водойми (озера, річки тощо) з низьким рівнем води, з невеликою глибиною. По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття, вкрило воду листом в три сталки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 103); Все на світі він знав, усе вмів. І за бджолою доглянути і отакенного щупака на мілководді впіймати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203).
мілково́ддя-мілка частина водойми, небезпечна для судноплавства 1. Бар-наносний підводний вал у прибережній зоні моря або в гирлі річки. 2. Відмі́лина перев. прибережна, утворена наносами. 3. Міли́зна 4. Мілина́ 5. Мілке́ 6. Обміль 7. Обмі́лина 8. Пере́міл (розм.) перев. яка йде від берега. 9. Пере́міль (розм.) перев. яка йде від берега. мілководдя маловоддя
мілина 1. Мілковина 2. Мілководдя 3. Мілковіддя 4. Обмілина (при березі) 5. Обміль (р.)
мілково́ддя- іменник середній рід 2 відміна м'яка група
відмінок однина
називний - мілково́ддя
родовий - мілково́ддя
давальний - мілково́ддю
знахідний - мілково́ддя
орудний - мілково́ддям
місцевий - мілково́ддю, мілково́дді
кличний - мілково́ддя
