Линовище

Лино́вище, -ща, с. 1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа. Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище. Кобел. у. 2) Кожура рака, потерянная при линяніи. Мнж. 185.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛИНО́ВИЩЕ, а, сер. Скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.). На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Лино́вище, -ща, с.

1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа. Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище.

2) Кобел. у. Кожура рака, потерянная при линяніи.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Лино́вище — скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот, зокрема змії; за по¬вір’ям, добре носити шнурок із нього на шиї, коли нападає лихо¬манка; линовище взагалі зцілює від хвороби, зокрема від пропасниці.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Линовище — а, с. Скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.) …

Ілюстрації