Залицятися

Залицятися, -ця́юся, -єшся, гл. 1) — до кого, на кого. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чуб. III. 144. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. Мет. 104. 2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. Грин. III. 624. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене. Уман. у.

Сучасні словники

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ Маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін. Приклади

– Що чорнявую з душі люблю, На біляву залицяюся, А з рудою-препоганою Хіба піду розпрощаюся! (з народної пісні)

Не ходи, не нуди, не залицяйся, Не сватай, не піду, не сподівайся. (Т. Шевченко)

Підмічаючи, хто коло якої дівчини залицяється, моторні цокотухи шепочуть одна одній свої думки про любощі. (Панас Мирний)

– Я не хочу, щоб ти кохалась та залицялась з якимсь пройдисвітом та вводила мене й себе в славу. (І. Нечуй-Левицький)

[Митро:] Ні, ти нам насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся? (І. Франко)

Як двадцятирічний дженджик, Доллер жартома залицявся до всіх таловських дівчат і удовиць. (Б. Антоненко-Давидович)

Образно. Кіт Ковелько теж плигав поблизу, залицяючись до бабусі. (В. Підмогильний)

Дощ виявився дженджуристим парубком і залицявся до неї, танцював навколо, цілуючи їй білі босі ноги. (Валерій Шевчук)

Етимологія

Запозичення з польської мови, зближене на українському ґрунті з словом лице́;

п. zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися», [zalicać się] «тс.», як і слц. zaliečať sa «загравати; запобігати», є зворотною формою від zalecać, [zalicać] «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати», префіксального утворення від псл. *lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.»), спорідненого з лит. lẽtas «повільний; спокійний», лтс. lę͂ts «дешевий», гот. unlēds «бідний», гр. ληϑεĩν «стомлюватися», дінд. rā́ti «дарує, дає»;

р. [залица́ться] «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці»;

Фразеологія

1.Підбити чи підбивати клинці – упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Рідше це словосполучення використовують у значенні – здійснювати інтриги проти кого-небудь. Та загалом воно має амурне значення. Походження фразеологізму оповите історичною темрявою. Тож СловОпис здійснив власне розслідування і ось які висновки зробив. Почалося все з якогось теслі. Тесля за допомогою клинців розколював дерево. З дерева виготовляв якусь посудину, інструмент чи реманент. Цілком ймовірно, що тесля просто рубав дрова. Тож один клинець тесля сам у себе завбачливо поцупив. Прийшов до якоїсь молодиці в гості. Вбив клинець у стіну. Почепив на нього свою свитку. І так у неї й лишився. Звідти й пішло: «Підбивати клинці».

2.Смалити халявки — Гарна фата, нічого сказати! А яка рахманка, як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки!.. (М. Коцюбинський).

3.Топтати стежку Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький); ≤Маланка:≥ Ой дивись, бо та ≤Степка≥ не хилиться… Та й не один ти до неї стежку топчеш (М. Зарудний); А чого ти, парубче, до наших дівчат доріжку топчеш? (Григорій Тютюнник). стежечки топтати. Ой не ходи коло води, Та жовтенький кобче, Єсть у мене кращий тебе, Що стежечки топче (Укр. нар. пісні). попотоптати стежки (неодноразово, тривалий час). — Та й оженився я немолодим.. Попотоптав я.. стежки, поки вговорив одну дурепу, тобто бабу свою (Ю. Збанацький);

Ілюстрації