Мізкувати
Мізкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Соображать, размышлять. Було їм вольно розмовляти про всякії свої діла і думати, і мізкувати. Котл. Ен. III. 53. Я вже й сам не раз про се мізкував. К. Чого воно так було, не моє діло мізкувати. Г. Барв. 19.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Продумувати що-небудь; розмірковувати. [Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі, і не спиться тобі... (Карпенко-Карий, I, 1960, 388); Конкуренція примушує підприємця мізкувати, ночами не спати, думати, в яку щілину пролізти, щоб заробити зайвий долар (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 91); [Гаврило:] Я скільки разів мізкував, що як би воно ловко було.., коли б ми роботу поділяли по часах? (Марко Кропивницький, III, 1959, 208); — Чого ж ви мовчите? — різко і незадоволено спитала Іра. — Я бачу, ви з тих, що довго мізкують (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 17).
2. Те саме, що розуміти; тямити. — Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуза, маю. Дещо таки мізкую. — Бачу, за кого ти руку тягнеш (Андрій Головко, Вибр., 1936, 556).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
http://lviv1256.com/lists/hovory-krasyvo-10-ukrajinskyh-sliv-yaki-zaminyat-nash-surzhyk/
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 731.
