Побідник

Побідник, -ка, м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив’язав. Котл. Ен. V. 45.

Значення

Той, хто переміг, здобув перемогу, взяв верх над ким-небудь в битві, змаганні, протистоянні(виграв бій або війну),наніс супротивнику поразку.

У переносному значенні виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією, долати які-небудь перепони, перешкоди.// Виявляючись важливішим, сильнішим за кого-, що-небудь, отримувати верх над кимсь, чимсь. // Пересилювати якісь відчування, почуття, емоції. Також вживається у значенні перемагати (перемогти) хворобу — справлятися з хворобою; видужувати.

Synonyms: • переможець • звитяжець • переможник

Приклади з літератури

Кілька відер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний побідник... (Михайло Коцюбинський)

Лишатися побідником — одержати перемогу над ким-небудь. — У рівнім бою саме ж діло покаже — хто з нас лежатиме долі, а хто переможцем лишиться (Павло Тичина)

Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (Іван Франко)

Словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда.

Ілюстрації