Мусити

Мусити, -шу, -сиш, гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили не хотів, казали мусив. Ном. № 1076. Мусить бути. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. Шевч. 79. Не мусити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Мет. Ніяк не мусе достати грошей. ХС. IV. 17.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Брати його,.. Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались, Сховались, потім розійшлись І ти їх мусила збирати... (Тарас Шевченко, II, 1953, 322); — Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (Іван Франко, VI, 1951, 161); — Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон школи мусить синіти море (Юрій Яновський, II, 1958, 80); // Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним. Буває щастя скрізь поганцям, А добрий мусить пропадать (Іван Котляревський, I, 1952, 114); Прибій.. заливав прибережну дорогу і підбирався до мішків з сіллю. Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Настануть жнива, загадає хазяїн, і мусиш іти, а своє, як знаєш, хоч і вночі збирай (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 40).

Мусить бути, у знач. вставн. сл. — напевне. Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі (Тарас Шевченко, I, 1963, 31).

2. діал. Могти. Полюбила козаченька, не мушу забути (Словник Грінченка).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 830.