Одежина

Одежина, -ни, ж. 1) Что либо изъ платья. Г. Барв. 190. 2) Одежина = Одежа. Жалувати одежину. Беречь платье. Нехтувати одежину. Не жалѣть, не беречь одежды. Ном. № 11133. Ум. Одежинка. Мир. Пов. І. 123.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Що-небудь з одягу; окрема складена, частина одягу. На плечах йому якась одежина суконна, чорна з сірою підшивкою, і невеличкий вузлик (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 206); Швиденько взувши черевики, вона вийшла в передпокій. Помацки в темряві знайшла якусь одежину, накинула на плечі й.. кинулась до виходу (Андрій Головко, II, 1957, 593).

2. Те саме, що одяг. Заробила собі доволі грошей, посправляла одежину (Нечуй-Левицький, III, 1956, 257); Він зодягнений у селянську ветху одежину: піджак.., ватянка, штани, чоботи (Юрій Яновський, I, 1954, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 624.

3. Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 645.

одежина - іменник, жіночий рід, неістота

ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

Називний одежина одежини

Родовий одежини одежин

Давальний одежині одежинам

Знахідний одежину одежини

Орудний одежиною одежинами

Місцевий на/у одежині на/у одежинах

Кличний одежино одежини

Ілюстрації

Див. також

Українська національна одежина

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

Археологічні розкопки свідчать, що український народний костюм з'явився ще в часи Київської Русі. Вже тоді чітко виявлялися регіональні відмінності в одязі. Це, перш за все стосувалося прикрас і орнаментів на сорочках. Аж до кінця XIX століття український костюм зберігав явні регіональні відмінності, і лише на початку XX століття вони злегка розмилися. Чоловічий костюм Традиційний чоловічий одяг українців - конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки - невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Ще однією відмінною особливістю української чоловічої сорочки від російської та білоруської є те, що чоловіки заправляли її в штани, а не носили поверх них. Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки. Штани, або шаровари, закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка. Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Шили такі шаровари переважно з сукна - вовняної тканини, покритої воском. Жіночий костюм Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і прикрасах. Класичним жіночим традиційним костюмом вважається одяг Середньої Наддніпрянщини. Водночас, архаїчні елементи найбільш збережені в костюмах Полісся. Жіночий одяг південних областей втілив у собі традиційні особливості різних регіонів. Що стосується жіночого одягу на Поділлі, то в ньому чітко простежується вплив молдавських традицій. Північно-західні регіони почерпнули багато елементів від національного польського костюму. Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха. Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини. Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.