Чайма

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:39, 26 листопада 2019; Rpkliui.fpmv19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Чайма, -ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали. ЗОЮР. І. 176.

Тотожні за значенями слова

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́РУС, а, чол.

1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний і т. ін.), за допомогою якого вітер рухає судно; вітрило. Човники на веслах і на парусах снувались по затоці (Леся Українка, III, 1952, 611); * Образно. Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 289); * У порівняннях. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі. Маленька хмарка виринає (Іван Франко, X, 1954, 14); Маскувальний халат замиготів парусом на вітрі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 311). Під парусом (парусами); На парусах — оснащений вітрилами (про судно) або користуючись судном з такими вітрилами. Бігла під парусом наша байдара (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 277); З Якубовичем.. Катались на морі під парусом, їздили в гроти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 429); Дуже гарно, коли стільки різних кораблів на парусах.. бігають по морю (Леся Українка, V, 1956, 402); [Гіта:] Ви ніколи на парусах не плавали по Дніпру? [Горич:] Ні. Я більше на тролейбусі (Іван Кочерга, II, 1956, 331). ♦ Змінити паруси — зрадити кому-, чому-небудь. Але ж Тонька, зрадниця, вітровійка, як вона могла так легко змінити паруси? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 46); Розгортати (розгорнути) парус (паруси) — збиратися в плавання. — А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? — зверталися рибалки до капітана (Олесь Гончар, Тронка, 1965, 338).

2. рідко. Те саме, що промінь. Сонце кидало на гору свої косі ранкові паруси і обдавало рожевим світом (Панас Мирний, I, 1954, 248).

ВІТРИ́ЛО, а, сер.

1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. І попливе човен 3 широкими вітрилами (Тарас Шевченко, I, 1951, 263); Посідали на кораблик.. Осел веслує, Вовк рулює, а Лисичка вітрил пильнує (Іван Франко, IV, 1950, 78); Вже вони кинули берег Сіцілії, вийшли у море І під вітрилом веселим запінену сіль розтинали (Микола Зеров, Вибр., 1966, 222); * Образно. Кудись пливли хмарок ясні вітрила (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 145); * У порівняннях. По воді пливе білий лебідь, задерши вгору свої широкі срібні крила, ніби вітрила (Нечуй-Левицький, III, 1956, 290).

2. Народно-поетична форма звертання до вітру. Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Тарас Шевченко, II, 1953, 336); — Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небеснім безкраї лети, На вояків не падай низько (Андрій Малишко, I, 1956, 181).

Ілюстрації

Вітрило.jpg Пурпур.jpg Фюпкшт.jpg Парус.jpg

Медіа