Ченчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:29, 23 листопада 2019; Drtrokhymchuk.fpmv19 (обговорення • внесок)
Ченчик, -ка, м. Ум. отъ чернець.
Зміст
Сучасні словники
ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. — Се, — каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві,— се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш, Вибр., 1969, 77); — Послухайте, Петре, ви справжнісінький ченчик (Баш, Вибр., 1948, 17). Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах.
Ілюстрації
|
|
|
|
