Сонюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:55, 21 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Конст. у. Ум. Сонюжка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОНЮ́ГА, и, чол. і жін., розм., зневажл. Те саме, що сонько. — Уставай, бісова сонюго!.. — і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Борис Грінченко, II, 1963, 299).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Конст. у. Ум. сонюжка
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
1сонюга — и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько
2сонюга — іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл …
3сонько — розм. (людина, яка полюбляє багато спати), сплюх(а), дрімайло, сонюга, соня, спанько …
Ілюстрації
|
|
