Хап!

Хап! меж. Хвать! Вовк призостався хап гуску, та й із’їв. Чуб. І. 167. Що лап, то хап. НВолын. у.

Сучасні словники

ХАП 1, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапати1 і хапнути. Кинувсь пан Пістряк... хап, хап! мац, мац! — нема дверей та й клямки не налапа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 214); Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідать (Олекса Стороженко, I, 1957, 29); [Денис:] Вони мене за вухо хап, поскубли злегенька та й кажуть: — Як скортить тобі ще раз вкрасти, то згадай дядька Ондрея (Марко Кропивницький, II, 1958, 445); А змія його [Телесика] хап! із човна та й понесла до своєї хати (Павло Тичина, I, 1957, 152). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 19.Коментарі (0) ХАП 2: Як хап ухопив кого — хтось зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 35).

Ілюстрації