Оробина

Оробина, -ни, ж. = Горобина. ЗЮЗО. І. 137.

Ілюстрації

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

Сучасні словники

Гороби́на (Sorbus) — рід рослин родини розових. Листопадні дерева або кущі з перистими або простими листками. Квітки двостатеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Чашолистків 5, пелюсток білих або рожевих 5, тичинок 15-25.

Плоди кулясті або овальні, червоно-жовті, або коричневі, зрідка білі. Коренева система у більшості представників роду поверхня. Росте на різноманітних ґрунтах. Світлолюбива, але витримує деяке затінення. Росте до 200—300 років, починає квітнути і плодоносити з 10-ти річного віку, а плодові сорти — навіть з 4–5 років.[1]

Горобина — цінна плодова, лікарська і декоративна рослина[1]. В офіційній медицині використовують лише горобину звичайну, у народній — також і інші види.

В насінні горобини міститься 20 % олії[2].

Фармакологічні властивості

Важливим хімічним компонентом ягід горобини є пектини, здатні до желеутворенню в присутності цукрів і органічних кислот. Пектини зупиняють надлишкове бродіння вуглеводів, що проявляється в пригніченні газоутворення в кишківнику. Желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв'язуванню токсинів і виведення надлишку вуглеводів.

Парасорбінова і сорбінова кислоти горобини гальмують ріст мікроорганізмів, грибів і плісняви, що дає можливість застосовувати їх як консерванти харчових продуктів. Горобина здавна застосовувалась як жовчогінний засіб, і лише недавно встановлено, що жовчогінні властивості пов'язані з сорбіновою кислотою і сорбітом.

Сорбіт знижує рівень жиру в печінці і холестерину в крові. В механізм жовчогінної дії почергово включаються: подразнення сорбітом слизової оболонки 12-палої кишки, звільнення холецистокініна; скорочення жовчного міхура і одночасно розслаблення сфінктера Одді. Сорбіт виявився ефективним також при хронічному запорі, що супроводжується захворюванням жовчних шляхів. Він повільно всмоктується і дію як сольове послаблююче.

Амигдалін, який міститься в ягодах горобини, підвищує стійкість тварин до кисневого голодування. Його застосовують як препарат з радіо- і рентгенозахисною дією. В основі механізму дії амигдаліна лежить захист дихальних ферментів від розпаду шляхом утворення з ними тимчасового зв'язка. Амигдалін підвищує опірність організму до гіпоксії; крім того, є дані щодо участі амигдаліна в відновленні сульфгідрильних груп і захисті ліпідів від переокислення, що виправдовує застосування в народній медицині горобини при атеросклерозі.

Ягоди горобини застосовують у свіжому чи сушеному вигляді як лікувальний і профілактичний засіб при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Сік з свіжих ягід рекомендують при пониженій кислотності шлункового соку. Сухі та свіжі ягоди горобини застосовують як вітамінний засіб у сполученні з кропивою і шипшиною.

У харчовий раціон осіб з захворюванням на цукровий діабет і ожиріння додають овочі та фрукти, багаті на пектини, в тому числі порошок із горобини, з метою зв'язування в кишківнику частини вуглеводів. Рослина має протизапальні, гіпотензивні (знижує артеріальний тиск), спазмолітичні та кровоспинні властивості, сприяє зміцненню стінок капілярів. Вона також виявляє сечогінну і жовчогінну дію. Надзвичайно корисно вживати сік чорноплідної горобини хворим на артеріальну гіпертензію.

Доведено, що плоди чорноплідної горобини позитивно впливають на процес кровотворення, тому їх призначають при його різних порушеннях. Лікування і профілактики внутрішніх кровотеч різного походження, зокрема в мозок, серце, сітківку ока; при стенокардії, гіпертонії, цукровому діабет. Склеротичному переродженні стінок кровоносних судин, гломерулонефриті, геморагічних діатезах, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки, при гастритах з пониженою кислотністю, виразковому коліті, проносах, хворобах печінки, висипному тифі, сепсисі, тромбофлебітах, недостатньому згущенні крові, геморої, ревматизмі, глистах, при капілярних крововиливах токсичного походження (отруєння миш'яковими сполуками, саліцилатами), сечокам'яній хворобі тощо, в поєднанні з вітаміном С.

Настоянки вживають при опіках і відмороженнях І І II ступенів — загоєння настає через 5–6 днів; при відмороженнях III ступеня, також при туберкульозі шкіри, вовчаку виразки зарубцьовуються набагато швидше. Діє болезаспокійливо, і тому вживають для лікування забитих місць, фурункулів, карбункулів, парапроктитів, гайморитів, трофічних виразок, грудниці (маститу), лускатого лишаю — у вигляді зрошувань, промивань, змазувань, тампонів (двічі на день), стерильних пов'язок на рани.

Йод та фенокарболові кислоти, що містяться у рослині, використовують при комплексній терапії хворих на тиреотоксикоз (захворювання щитоподібної залози).

Настій листків рослини поліпшує роботу печінки, сприяє більш ефективному жовчовиділенню. Горобина відома передусім як полівітамінний засіб, в якому вміст каротиноїдів буває вищим, ніж у моркві, а аскорбінової кислоти — вищий, ніж у шипшині собачій. Наявність вітаміну К зумовлює певні обмеження для тривалого застосування, якщо ж лікування обмежені 3–4 тижнями, протипоказання не виражені. Горобину рекомендують вживати при вагітності (вітамін Е), особливо худим жінкам. Плоди корисні як надто худим, так при ожирінні.

Жовчогінна, протизапальна, послаблювальна та репаративна дія робить горобину незамінним засобом боротьби з недугами травного тракту, особливо на початкових етапах захворювань та у дітей (переважно у зборах), різних інфекційних захворюваннях, зокрема при шигельозі, після тяжких хвороб, у післяопераційному періоді, при виснаженні тощо.

Сечогінний засіб застосовують здебільшого лише як допоміжний, у тому числі при дезінтоксикації організму під час лікування ревматизму, порушень водно-сольового (сечокам'яна та жовчнокам'яна хвороби) та вуглеводного обміну тощо.

При діабеті народна медицина використовує свіжий сік, перемелені свіжі плоди або ж відвари чи порошок сухих плодів. Усі зазначені засоби є сильними ентеросербентами, виводять з організму як ендо-, так і екзотоксини. Найкращі ці властивості зберігають капсульовані форми порошкової продукції.

Призначення антибіотиків чи інших сильнодіючих засобів найменше зашкодить організмові, якщо паралельно вживати всередину описані вище лікарські форми з горобини, ще й впродовж кількох днів після відміни синтетичних ліків. Зовні подрібнені чи розчавлені свіжі плоди прикладають до бородавок на ніч на компрем упродовж 7–10 днів. Протипоказаннями до вживання плодів горобини є підвищення показників згортання крові. На жаль, горобина здатна іноді зумовлювати алергічні реакції, переважно у молодшому дитячому віці.

Поширення

Близько 100 видів, гібридів і форм росте в районах з помірним кліматом у північній півкулі. В Україні є вісім видів, серед них найбільше поширена горобина звичайна з яскраво-червоними плодами. На Поділлі і в Карпатах росте берека — високе дерево з цінною деревиною і буро-жовтими плодами. В парках і садах, а також у гірських лісах Криму трапляється горобина домашня (Sorbus domestica) — дерево з великими грушоподібними або кулястими їстівними плодами. Тут же росте кілька близьких кущових видів горобини — горобина кримська (Sorbus taurica), горобина грецька (Sorbus graeca) та інші[3].

Етимилогія

ГОРОБИ́НА «Sorbus L.» (бот.) псл. *arębina,*ěrębina, *erębina або – з іншим ступенем вокалізму – rębina, похідні від псл.*аrеbъ «куріпка; горобина», *ěrębъ, *еrębъ «тс.» або cx. [*rębъ] (пор. укр. ряби́й)

найвірогідніше, ранні псл. форми *are-m-b(h)-, *ere-m-b(h): *re-m-b(h) – з носовим інфіксом, повʼязані з іє. *ere-b(h)-, *oro-(b)h- на означення тварин або дерев темного або червоного кольору (в словʼянських мовах особливо про колір неоднорідний, строкатий)

споріднене з лит. jerube «рябчик», jerũbė, ìrbe, jerbe, [jãrubė, jeru(m)be] «тс.», лтс. irbe «куріпка», meža irbe «рябчик (букв. «лісова куріпка»), двн. erpf «темний», дангл. еогр «тс.», дісл. іагрг «коричневий», іаrре «рябчик», можливо, також гр. ὀρφνός «темний, темно-червоний»

з українських форм найдавнішими є, очевидно, оря́бина (від *оряб), що зводиться до псл. *eręb-ina, a також ряби́на (від псл. *rębina) з іншим (нульовим) ступенем вокалізму першого складу інші форми є вторинними з протетичними г-, в- або зближеними з словом горобе́ць, [веребе́й]

менш вірогідне зближення слова з лит. ráibas, raības «строкатий» (Brückner 200; Specht 115) або повʼязання припущуваного для слова вихідного *jarębь з псл. назвою весни *jarь (Meillet – Vaillant RÉS 13, 101 – 102)

так само мало переконливе відокремлення назви дерева гороби́на від псл. *ěrębъ «рябчик» і повʼязання її в реконструйованій формі *еrębъ з лат. sorbus, нім. Eberesche, Aberesche «тс.», що розглядаються всі як запозичення з передіндоєвропейського субстрату (Machek ESJČ 222 – 223; Jm. rostl. 114 – 115; LP 2, 155 – 156)