Реестровий

Реестровий, -а, -е. Реестровый, записанный въ реестрѣ. Реестровий козак.

Ілюстрації

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980);

РЕЄСТРО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до реєстр. В цей час її ім'я з'являлось лише в реєстрових картках поліклініки (В ім'я Вітчизни, 1954, 35); Словник цей [«Українсько-російський»] має дуже великий реєстровий список слів (Максим Рильський, III, 1956, 67). Реєстрове козацтво (військо) — наймане військо, сформоване польським урядом у XVI — першій половині XVII ст. з українських козаків для охорони південних кордонів з занесенням козаків до особливого списку — реєстру. [Богун:] Великий гетьман всієї України, старшина війська запорозького та реєстрового козацтва обох берегів верхнього та нижнього Дніпра, хорунжий київський і полковник переяславський Зиновій-Богдан Хмельницький! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 272); Горленко, блідий і розгублений, скочив на лаву і закричав, простираючи до шляхти руки: — Панове! Тепер усякий набрід удає з себе козака. Це не реєстрове військо, не справжнє козацтво (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 33); Реєстрове слово — заголовне слово кожної статті в словнику, яке виділяється окремим шрифтом. Кожне реєстрове слово ілюстроване прикладами-реченнями (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 54); Реєстрові козаки див. козак.

2. у знач. ім. реєстровий, вого, чол. Те саме, що реєстровець. — У панів теж голови на плечах, а не кавуни. Адже вони реєстрових не чіпають. А що набилося на Січ різних.. розбишак, так це теж вірно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 58). -а, -е. 3) Прикм. до реєстр.

Реєстро́ва то́нна — одиниця виміру внутрішнього об'єму морських торговельних суден.

Реєстро́ве коза́цтво (ві́йсько) — наймане військо, сформоване польським урядом у 16 – першій половині 17 ст. з українських козаків для охорони південних кордонів із занесенням козаків до особливого списку – реєстру.

Реєстро́ве сло́во — заголовне слово кожної статті в словнику, яке вирізняється окремим шрифтом.

В історії

Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу владою Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, з цього й назва — реєстрові козаки.

Спроби організації українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Сигізмунд I Старий доручив Семену Полозовичу і Кшиштофу Кмітичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича. У короля вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.

Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда II Авґуста 2 червня 1572 р., коли було доручено коронному гетьманові Єжи (Юрію) Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.

Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Шляхетський уряд Речі Посполитої роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.

Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ, допомагаючи шляхетським загарбникам Речі Посполитої придушувати визвольні народні повстання.

Великий коронний гетьман Миколай Потоцький-«ведмежа лапа», неприхильно налаштований до козацтва, в листопаді 1647 стверджував, що ті зазнають «нечуваних і невимовних кривд» від старост, державців.[4]