Рівний

Рівний, -а, -е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. І. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. І. 112. 3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. Рівненький, рівнесенький.

Сучасні словники

РІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. // у знач. ім. рівне, ного, сер. Місцевість, місце без западин і підвищень. 2. Який не має викривлень, закрутів; прямий. // Який не має нахилу; стрімкий. / Який не має різких потовщень, розширень. / Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.). / Який не має випуклостей (про лоб). // Який має правильну, без викривлень форму.

Ілюстрації