Сизокрил
Сизокри́л, сизокрилий, -а, -е. Сизокрылый. Ой де взявся сизокрилий орел. Чуб. V. 246. Да не кидай же мене, сизокрилий орле. Мет. 78. Ум. Сизокри́ленький. Ви, голубці сизокриленькії. Грин. III. 389.
Зміст
Сучасні словники
1. Який має сизі крила; із сизими крилами (уживається здебільшого як постійний епітет до голуба, орла і т. ін.). Сивий голуб, сизокрилий, - Голубка сивіша... (Укр.. лір. пісні, 1958, 218); Ой, чому ти не літаєш, Орле сизокрилий? (Рудан., Тв., 1956, 44); Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (Сос., І, 1957, 126); * Образно. Зашуми потоком новим, Сизокрила моя пісне..! (Мал., За.. морем, 1950, 109); Галасливий, сизокрилий, Вечір тінями біжить (Криж., Срібне весілля, 1957, 168); * У порівн. Думка край світа на хмарі гуля. Орлом сизокрилим літає, ширяє (Шевч., І, 1963, 53); // у знач. ім. сизокрилий, лого, ч.; сизокрила, лої, ж. Птах із сизими крилами. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку; Жалкувала сизокрила, що вона Не зчулася, як минула і весна (Гл., Вибр., 1951, 52).
2.у сполуч. з ім. голуб, голубка, орел і т. ін. Уживається при ласкавому звертанні до кого-небудь. Де ти, моя голубонько, Де ти, сизокрила, Нащо мене покинула, За що розлюбила? (Пісні та романси.., II, 1956, 32); [Батура:] Ех ти, орел сизокрилий... Яке щастя! (Корн., II, 1955, 211); Ой, напій коня, Каре оченя, Сизокриле голуб'ятко, До побачення! (Мал., Запов. джерело, 1959, 55); // у знач. ім. сизокрилий, лого, ч.; сизокрила, лої, ж. Ласкаве найменування людини. - Ось і дуб той кучерявий... Вона! Боже милий! Бач, заснула виглядавши, Моя сизокрила! (Шевч., І, 1963, 7).
Українська народна пісня "Сизокрилий голубоньку"
Сизокрилий голубоньку,
По полю літаєш,
Ти не сієш, ти й ореш, |
З чого жити маєш? | (2)
Ой, з того я житу маю,
Що пахар пахає,
Пахар сіє, вітер віє - |
Зерно й одлітає. | (2)
Пахар сіє, вітер віє -
Зерно й одлітає.
Я ж літаю, позбираю, |
З того жити маю. | (2)
Сизокрилий голубоньку,
По полю літаєш,
Ти не сієш, ти й ореш, |
З чого жити маєш? | (2)
