Край
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжковажко умірати у чужому краю. Шевч. Рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любилакохала, край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гнетополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець 1 1). Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно й легко, як кіт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); — Бери, Іване, невід за один край та закидай, — порядкував пан (Панас Мирний, I, 1954, 313); Вона [пустеля] впирається в небо мертвотними жовтими тонами, і, здається, там і є край світу (Михайло Стельмах, I, 1962, 174); Відчувши величезну втому, сідає [Володимир] на край постелі (Олександр Довженко, I, 1958, 112); * Образно. Краєм думки тішив себе: може, то міліція по бандитах стріляла! (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 221);
// Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін. О. Хведор зареготавсь, наливаючи горілки в чарку, аж горілка перелилась через край (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125); А ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (Максим Рильський, II, 1960, 121); // Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця. Тим часом Кирила повели аж на край міста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209).
Край неба — те саме, що крайнебо 1. Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба і до живих завітала (Леся Українка, IV, 1954, 281); Край неба запалав червоною загравою. Сходило сонце (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 191).
▲ Передній край, військ. — найближча до супротивника лінія оборони. За кілометр від ожередів.. розсипались ракети і не вщухала стрілянина. Там був уже передній край (Олесь Гончар, III, 1959, 215); * Образно. Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, є кібернетика (Колгоспник України, 7, 1962, 44). ♦ Бити через край — бурхливо виявлятися (про енергію, почуття тощо). Але нас скоряла сила, Що, неначе водограй, Вирувала в ньому [Андрієві] й била, Як то кажуть, через край (Леонід Первомайський, II, 1958, 80); Бути (опинитися) на краю загибелі див. загибель; Взяти (дати і т. ін.) через край — не дотриматися міри в чомусь; переборщити. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (Володимир Самійленко, II, 1958, 231); Від краю до краю; Із краю в край — на всьому просторі. Плацдарм.. забульбився від краю до краю вибухами (Олесь Гончар, III, 1959, 363); Краєм вуха слухати — слухати неуважно, не зосереджено; Краєм вуха чути (почути і т. ін.): а) не повністю, трохи чути; б) між іншим, мимохідь, випадково чути. Хлопчик краєм вуха почув, що командування має намір присвоїти Маслюку звання (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 159); Краєм ока бачити (побачити, дивитися, помітити і т. ін.): а) не повертаючи обличчя до об'єкта, що знаходиться збоку, бачити його. Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (Олесь Гончар, Новели, 1954, 145); б) (тільки док.) побіжно, мигцем побачити, помітити. На базарі краєм ока помітила [Оленка] цілі гори яблук, помідорів, капусти (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 199); На край світу — кудись дуже далеко. Забіг би [сотник] на край світу, та уже шлюбу не розірве (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); На краю могили — близько до смерті. Надто довго він писав цей твір, початий ще в дні юних мрій і закінчений вже на краю могили (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 165); На краю світу — в дуже віддаленому, глухому, необжитому місці. Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю світу? (Олесь Гончар, III, 1959, 110); Піднімати (підняти) край завіси див. завіса 1; Привести на край безодні див. безодня; Стояти на краю безодні див. безодня; Через край — понад міру. Горілки не вживав [Кузьма Трохимович] так, щоб через край (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6); Співай [поете], та тільки щоб не сумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (Володимир Самійленко, І, 1957, 185).
2. розм., рідко. Те саме, що шматок. Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (Номис, 1864, № 1397); От ми купимо будинок, Добрих коней, поля край (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 244).
3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану. Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові (Панас Мирний, III, 1954, 19); [Гелен:] Люди не стихії, і лиху й гніву людському є край (Леся Українка, II, 1951, 305); На берегах Сиваша лунає залізний гомін будівництва, прийшов край віковій тиші і дрімоті (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 226); // кому і без додатка. Закінчення життя; смерть. І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (Павло Грабовський, I, 1959, 299); — Ти тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Юрій Яновський, II, 1954, 75); // у знач. присудк. сл. Усе закінчено. Крик нестримного відчаю вирвався з чиїхось грудей: — Край! Ми — оточені!!! (Олесь Гончар, III, 1959, 141). ♦ Доводити (довести) до краю (рідко краю) див. доводити; Доходити (дійти) [до] краю див. доходити; Класти (покласти) край див. класти і покласти.
4. рідко. Те саме, що країна 1,2. Усіх кличе [Остап]: — Ходім, браття, за край воювати! (Марко Вовчок, I, 1955, 331); Як щирі народу свого громадяни, За край ми повинні гадать! (Павло Грабовський, I, 1959, 83); Славсь і розцвітай, Вільна земле — наш Радянський край! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 84).
Рідний край — батьківщина, вітчизна. Давно.. в далекім ріднім краю я чула казку (Леся Українка, I, 1951, 457).
5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний, II, 1954, 31); Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27); Донбас — індустріальний край; // тільки мн., у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживає, з якої хтось походить. Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки (Володимир Самійленко, II, 1958, 439); І Давид кинувся: — Що, встаєте [дівчата]? — Та ми до Вербівки брали квитки, бо до Ганівки ж дорого. А тут уже свої краї — пішки підемо (Андрій Головко, II, 1957, 9).
Екзотичний край див. екзотичний.
6. Велика адміністративно-територіальна одиниця поділу в РРФСР та Казахській РСР. Алтайський край; Краснодарський край; Цілинний край.
♦ Без кінця-краю; Без кінця й краю див. кінець 1; Без краю: а) який не має видимих меж (у просторі); безмежний. Синь і синь над полями без краю (Володимир Сосюра, І, 1957, 225); б) який безконечно триває; необмежений (у часі). Нудьга без краю, серце гасне (Павло Грабовський, I, 1959, 99); в) безмежно (в просторі). Довкола без краю іскрився під сонцем сніг (Петро Панч, Ерік.., 1950, 99); г) постійно, безперервно. З неба темного невпинно Ллється дощ без краю (Леся Українка, IV, 1954, 96); д) дуже, надзвичайно. — Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю .. без краю (Леся Українка, III, 1952, 584); Знову зустрічі тихі! Й без краю сумні розставання (Максим Рильський, I, 1960, 115); є) у дуже великій кількості. Бачу в тьмі я пожежу руду і знамена червоні без краю (Володимир Сосюра, I, 1957, 194); До [самого] краю: а) цілком, зовсім, гранично. Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка, III, 1952, 687); Вийшовши з-за стовбура могутнього кедра, Глушак зупиняється, до краю зосереджений (Олександр Довженко, I, 1958, 104); б) до межі, після якої продовження дії неможливе: далі нікуди. Доборолась Україна До самого краю (Тарас Шевченко, I, 1951, 335); — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди (Андрій Головко, II, 1957, 196); І (та й) край — і все, та й годі. — Що мені люди, я сам собі хазяїн, та й край! (Степан Васильченко, III, 1960, 95); — Та вже з ним як не говорили — затявся і край (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 436); Немає (небуде, не було, не видно і т. ін.) краю (кінця-краю, ні кінця ні краю) чому: а) щось дуже далеко простягнулося. Краю плавням не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107); б) щось дуже довго триває. Все йде, все минає — і краю немає... (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Підійшов Осадчий, нахилився до Бачури і прошепотів: Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 175); Непочатий край чого — дуже багато. Як послухати, що він про село розповідає,.. — роботи край непочатий (Андрій Головко, II, 1957, 413).
Кінець; (у посуді) вінець; (міста) околиця; (рідний) країна, земля, ІД. батьківщина; Р. ЖМ. шматок; краєчок, крайчик; прий. КРАЙ, біля, коло, при; накрай.
I (род. краю) сущ. 1) край; (иногда) граница; предел; конец; окраина; оконечность (острова, материка и т.п.); обочина (дороги, леса и т.п.) 2) (межа; последний момент чего-н.) конец, предел 3) (местность) страна, сторона, край; область (район, чем-н. характерный) II предл. с род. п. у, возле, около, подле
Фразеологічний словник української мови
(Аж (хоч, геть)) на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); (Максим:) А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький). 2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм (бурлакам) так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький). 3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. (Світлана:) Він (батько) хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ни
Би́ти че́рез край. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися, били через край (Г. Хоткевич); Його кипуча енергія часом била через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь (В. Козаченко).
Взя́ти (перехопи́ти) че́рез край (ли́шку). Зробити, сказати і т. ін. щось зайве, непотрібне. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (В. Самійленко); Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла,— я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).
Да́ти че́рез край. Перевищити міру в чому-небудь. Кіндрат, збагнувши, що дав через край, почав запобігливо виправдовуватись (А. Іщук).
Із кра́ю в край. По всій території, на всьому просторі; скрізь. Вкраїну з краю в край проходили з боями, Червоно танув сніг в пожежах барикад (В. Сосюра); З цього, лівого, високого берега річки видно було ген навкруги, на цілу широчінь річної низини, навіть неозброєним оком, з краю в край (Ю. Смолич); — Всі на Сиваш! Море гатити! — лунало з краю в край села по нічних вулицях, по дворах (О. Гончар). з кра́ю і до кра́ю. Пішли простори з краю і до краю, Дороги довгі, гони не прості... (М. Бажан).
І (та й) край, з дієсл. Більше нічого, і все. Тямущий, чортяка, а от не хоче вчитися. Казав йому, казав: як горохом об стіну. Ірже, як жеребець, та й край (В. Логвиненко); Дід усе впевняв Гаїнку, а вона все не зважувалася. Якби це вона хвора була, то зараз би хильнула та й край,— і не думала б! (Б. Грінченко).
Накла́сти / покла́сти край чому. Припиняти що-небудь. Нескінченній балаканині .. кладе край командир (П. Панч); — Так далі не можна,— вголос сказав Василь.— Треба цьому покласти край (О. Донченко).
На пере́дньому кра́ї. Серед найактивніших учасників чого-небудь; попереду. Недавній волжанин був завжди на передньому краї, вів за собою перші ударні бригади (П. Інгульський); Леся Українка до останнього подиху була на передньому краї битви ідей свого часу (З журналу).
Непоча́тий край чого. Дуже багато. В одному Кам’яному Броді непочатий край роботи (В. Земляк); Матеріалу для критичного дослідження, для теоретичних узагальнень непочатий край (З журналу).
Перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край). 1. Перевищити усталену норму, прийняті правила чого-небудь; перебільшити що-небудь. Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць,— у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра. Спитав (хлопець) Міке.., чи вистачає води в Охотському морі. Міке .. відповів: Мало, мало стало води. Регіт орочів з рибальської артілі, які чули цю розмову, ясно показав Міке, що він перебрав через край (І. Багмут). перебра́ти мі́ру (мі́рку). Коли найстарший син Ростислав склав атестат зрілості, Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (І. Вільде); — Дорога моя, зважайте — публіка на вас розгнівана: ви перебрали міру, примусивши її стільки чекати (Л. Смілянський); Гердлічиха стоїть на порозі, сопе й тягне: — Та вдар ти його, ради Бога .. Але Гердлічка .. пам’ятав, що розв’язаного гуцула бити не вільно. Чув, що і так уже перебрав якусь мірку, пора була
перелива́ти / перели́ти (ча́шу) че́рез край (че́рез ві́нця і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь сил, можливості терпіти, переносити щось. На прю! Без ляку і зневіри — За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (М. Старицький). 2. Досягати найвищого рівня, найбільшої міри. І мовив Щорс: — Народу гнів Переливає через вінця, бо вже до краю придушив Той чобіт кований чужинця (М. Шеремет). перелива́тися / перели́тися че́рез кра́й (че́рез ві́нця). У кімнаті стихло, тільки годинник настирливо цокав, доливав смутку до того, що переливалося вже через вінця (В. Гжицький); Всі газети переповнено описанням таких жорстоких фактів.., що надлюдське горе уже давно перелилося через край в кожній людській душі (О. Довженко).
Перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).
Підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) заві́су (край заві́си). Розкривати що-небудь приховане. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт,— Неначе хто підняв завісу В безмежний, невідомий світ (С. Воскрекасенко); // Передбачати що-небудь. — Нас і не дивує, що класний керівник підійняв край завіси над ближчим майбутнім однієї з своїх учениць (О. Донченко).
Покла́сти край. Покінчити з чимось, дійти до якого-небудь висновку; вирішити. Андрій вирішив рятувати свою душу, що не знала спокою, й якось з тим Донцем покласти край (І. Багряний).
Прихо́дить (настає́) / прийшо́в (наста́в) край (кіне́ць). 1. чому. Що-небудь закінчується. Роби і роби, а що заробила?.. Та не вічна ж вона йому полонянка, коли-небудь мусить таки прийти цьому край! (О. Гончар); Невже усім моїм материнським стражданням настав край? (В. Логвиненко). 2. кому. Хто-небудь помирає. Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко. Іноді злі язики плескали, що це вже прийшов йому кінець (Ю. Збанацький); — Тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Ю. Яновський). 3. кому. Хто-небудь опиняється в скрутному або безвихідному становищі. — Час мені, мамо,.. подаватись десь із Вітрової Балки. На завод чи на шахту. — .. Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде (А. Головко).
Стоя́ти над безо́днею (край безо́дні). Перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті. Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський).
Сяга́ти че́рез кра́й. Понад міру. Треба пройти через дитячу хворобу парламентаризму, цієї демократії, що сягає інколи через край, щоб поступово прийти до справді демократичних і в той же час конструктивних форм проведення усіх наших зібрань (З газети).
Хоч з ха́ти тіка́й. Немає сили витримувати, терпіти що-небудь. (Христя:) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай (М. Кропивницький); — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, запаморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник). хоч тіка́й на край сві́ту. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце вип’є, то й не приведи Господи… хоч тікай на край світу (М. Коцюбинський).
Че́рез край. Понад міру, дуже багато. Горілки не вживав (Кузьма Трохимович) так, щоб через край (Г. Квітка-Основ’яненко); (Виборний:) Не стидно, хоть на сватанні і через край смикнув окаянної варенухи (І. Котляревський); Співай (поете), та тільки щоб несумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (В. Самійленко).
