Повіт

Повіт, -ту, м. 1) Уѣздъ. Левиц. Пов. 208. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. Гліб. 2) Повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже. НВолын. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний слувник (1970-1980)

ПОВІ́Т, у, чол.

У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Марко Вовчок, I, 1955, 357); — Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка.., хоч і п'ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 287);

// розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (Іван Котляревський, I, 1952, 171); Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116);

// розм. Повітове місто. Юхрим таки доскочив свого: ..вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117).

Ілюстрації