Патик

Пати́к, -ка, м. Палка, колъ. Грин. ІІІ. 520. Аж язик патиком став. Пане, бери черевик на патик. Ном. № 9902. Ум. Патичок. Чуб. V. 1140.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний слувник (1970-1980)

ПАТИ́К, а, чол. Те саме, що палиця 1. Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Степан Васильченко, II, 1959, 90); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 270).

♦ Всипати патиків кому — побити кого-небудь палкою. Головним злодіям повипікали очі, іншим поприпалювали підошви та всипали по пару сот [по парі сотень] патиків (Іван Франко, III, 1950, 45).

Ілюстрації