Тупотня

Тупотня, -ні, ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.

Сучасні словники

ТУПОТНЯ́, ї, жін., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 209).

ТУ́ПІТ, поту, чол. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Знову заграла музика й знову задуділа долівка від тупоту п'яних ніг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Хтось — чула — гнався, кричав хтось. Уже й на вигоні вона, а ззаду тупіт чобіт і крик (Андрій Головко, II, 1957, 177); Тут усі почули неймовірний тупіт (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); Віжки блискучі й батіг у руки взяла Навсікая, Лунко хльоснула ним, і з тупотом мули побігли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 115); Вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).

ХОДЬБА́, и, жін. Те саме, що ходіння. Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли від ходьби (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Вона до гетьмана підходить, і од ходьби вбрання шумить... (Володимир Сосюра, I, 1957, 382); Ходьба втомлювала і заспокоювала Юрка (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 323).

Спортивна ходьба — вид легкої атлетики, який полягає в ходінні швидким темпом на довгі дистанції (10—50 км). Іван Петрович Погребняк по праву вважається піонером спортивної ходьби (Вечірній Київ, 11.X 1967, 2);

Ілюстрації