Учительчин

Учительчин, -на, -не. Принадлежащій учительницѣ. Шейк.

Сучасні словники

УЧИ́ТЕЛЬЧИН (ВЧИ́ТЕЛЬЧИН), а, е. Прикм. до учителька; належний учительці. Взяли [хлопці] вчительчині речі — чемодан і кілька пакунків (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 77).

• Усе пройшло, забулось, як сон посеред ночі,
• По-іншому все буде, бо вже змінився світ,
• Та й досі мені світять учительчині очі,
• І школа, що дала нам в майбутнє заповіт…

Ліда Здоріченко, яка сиділа найближче до комірчини, приклади і сама не осилила, але папугу Кукушу не видала, а тільки похнюпилася, вислуховуючи учительчині докори.

Мушу розповісти один епізод. У класі хлопці вилляли на журнал чорнило. Ніхто не признавався. Тому до вчительської взяли Любка, бо він «учительчин».

Гаррі з усієї сили намагався не слухати її. Він ще ніколи так не хвилювався. Ніколи, навіть тоді, коли ніс зі школи додому письмову скаргу на те, що він якось примудрився перефарбувати в синій колір учительчину перуку.

Варваро Петрівно, а учительчин Толька до моєї мамки моргав!

Мені стало страшно — такі великі були і стіл, і голова, що звівся на весь зріст, щоб краще мене розгледіти. — А чий ти такий, метелику? — Учительчин.

Ілюстрації

Джерела та література

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D0%BD