Обийстя
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:45, 6 грудня 2019; Mvyerina.fpmv19 (обговорення • внесок)
Оби́йстя, -тя, с. Усадьба. Подивився він у своїм обийстю, аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. І. 81.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ОБІ́ЙСТЯ, я, сер., діал. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (Іван Франко, VII, 1951, 145); З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (Михайло Стельмах, I, 1962, 89).
Ілюстрації
