Поїхати

Поїхати, -їду, -деш, гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Чуб. V. 137. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров. ЗОЮР. І. 229.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках. ПОЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. поїдь; док.1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (Коцюб.; Я сів на віз, щоб вирушить додому, Смикнув хазяїн віжки враз, і ми Поїхали (Рильський); Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін. Разом повставали запорожці, Коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Шевченко); Микита: А як же ви до вінця - у хургоні поїдете чи на волах? ; Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран і поїхав на поправку додому (Довженко); Оксен розлютився і сам поїхав за ковалем; Відправитися звідкись, за межі чого-небудь, залишивши попереднє місцеперебування; виїхати. Ну, пий, стара: гості будуть, та й поїдуть, а ми з тобою вік зжили ; На другий день.. Чіпка запріг коней та й поїхав з двору, не сказав і куди (Мирний); - Чи хутко поїдемо звідси? - питався він. - А хіба що? - Як собі хочете, а мені тут зле .

Далеко не поїдеш на кому - чому - не досягнеш успіху за допомогою кого-, чого-небудь, використовуючи когось, щось і т. ін. Батура: Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум. Вітровий: На одному природному розумі тепер далеко не поїдеш ; - Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих дідах далеко не поїдеш (Тютюнник); Поїхати верхи на кому - використати кого-небудь у своїх інтересах. Храпко: Через дочку, мов, на батькові поїдемо. А ти, дурепо, не розчовпавши нічого, сама у руки даєшся... (Мирний).

2. Зрушити з місця; направитися куди-небудь (про самі засоби пересування). - Я почула, що автомобіль поїхав (Ю. Янов.); Його цікавило інше: ешелон той зараз на станції чи, може, поїхав? (Головко,).

3. розм. Почати сковзати, котитися. Підполковник з несподіванки аж свиснув, підскочив угору і на штанях, як діти, поїхав слизьким сіном прямо на тік (Стельмах); - Не подобає мені пішки йти, а подобає коляскою їхати! - засміялася Христина, штовхнула Юрка, з розгону скочила на лід і, піднявши носки вгору, поїхала на підковах (Стельмах); Переміститися трохи; поповзти. Брови в його поїхали по лобі вгору (Н.-Лев.).

4. перен., розм. Почати говорити багатослівно, без перерви що-небудь непотрібне, всім відоме і т. ін. - Гей, ти, хто там ходить лугом? Хто велів топтать покіс?! - Та з плеча на всю округу І поїхав, і поніс.