Шелесть
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:01, 31 жовтня 2019; Astkachuk.pi19 (обговорення • внесок)
Шелесть, меж., выражающее шелесть, шумъ, внезапное появленіе. Поза кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830.
інші словники
Академічний тлумачний словник 1. Легке шарудіння; шерех. ШЕЛЕ́СТЬ, виг. Уживається як присудок за знач. шеле́снути. Іде Денис по полю переваги-ваги, голова як приліплена, очі в щілинках, рушниця десь аж за плечима теліпається. Раптом — шелесть що-небудь (Тют., Вир, 1964, 240).
2. розм. Те саме, що шасть. [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Кроп., II, 1958, 300).
