Колода

Колода, -ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) См. Реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п’ял. Шух. І. 254. См. П’яла. 4) = Диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474. 5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146. 6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172. 7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк. 8) Улей. 9) Колода картъ. 10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180. 11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. Колодка, колодочка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Орфографічний словник української мови)

КОЛОДА

коло́да 1 іменник жіночого роду стовбур

коло́да 2 іменник жіночого роду комплект карт

Словник синонімів Караванського)

КОЛОДА

(обчухраний стовбур) кругляк, колодка, д. бервено; (на пасіці) вулик; (хто) незграба, тупак; (карт) комплект; ІСТ. мн. КОЛОДКИ.

Архітектура і монументальне мистецтво)

КОЛОДА

Відчищений від гілок стовбур зрубаного дерева з відрізаною верхівкою. Добре висушена коротка і довга товста деревина широко вживалась з найдавніших часів у будівництві. Прийнято відрізняти т. зв.: ~ випускна — дерев'яний кронштейн.

Ілюстрації