Кокошитися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:08, 22 листопада 2017; Oozaporozhets.im17 (обговорення • внесок)
Кокошитися, -шуся, -шишся, гл. Важничать, пѣтушиться. Вх. Зн. 26. , недок., розм. Триматися зарозуміло, гордовито; бундючитися, чванитися, хизуватися. — Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 131); — А що ж вони можуть мені зробити? — кокошився старий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 115).
