Ковальний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:10, 24 жовтня 2016; Aydobryden.fpmv16 (обговорення • внесок)
Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ). Вас. 148.
- КОВА́ЛЬНЯ
Курсивний текст, і, жін., діал. Кузня. Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Борис Грінченко, I, 1963, 283). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 202.
