Кобиля

Кобиля́, -ля́ти, с. Лошонокъ женскаго пола. Вх. Лем. 425.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОША́, ати, сер. Маля коня. [Мартин:] Ти яких коней запріг? [Омелько:] Лиску, Красавку і Блоху. [Мартин:] Всі три з лошатами, а у Блохи аж двоє... (Карпенко-Карий, I, 1960, 328); Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — окочується ягнятком (Михайло Стельмах, I, 1962, 311); * У порівняннях.Коли ж діло дійшло до мазурки, то я почав бігать і підплигувать, неначе теля або лоша (Збірник про Кропивницького, 1955, 30). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 550.

Ілюстрації