Невміло
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:35, 14 листопада 2019; Ivhamchuk.if19 (обговорення • внесок)
Невміло, нар. Неумѣло.
Сучасні словники
Тлумачний орфографічний словник
НЕВМІ́ЛО, НЕУМІ́ЛО. Присл. до невмілий, неумілий. Сама п'єса дуже.. скучна і невміло написана (Леся Українка, V, 1956, 48); — Заспокойтеся, — глибоко зітхнув Сашко і якось невміло погладив Василину по голові (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 536); Неуміло і боязко гладив Ярема її, намагаючись заспокоїти, втішити (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 268.
