Кістяк

'Кістя́к, -ка́, м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину рукамикістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. 2) Греческій орѣхъ. 3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Браун. 32. См. Залізняк.

КІСТЯ́К, а, чол.

1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, ..тут же стоїть і кістяк для навчання анатомії та для скульпторських студій (Леся Українка, III, 1952, 86); * У порівняннях. Швидко писав щось у пергаментних згортках худий, як кістяк, засмаглий писар (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 162).

2. чого, спец. Основа, каркас чого-небудь. Здавалось, якби не те тремтливе синювате марево, то всю країну їм було б видно звідси, як на долоні: і широкі зеленіючі поля, ..і розбиті нескінченні шляхи, захаращені кістяками обгорілих машин (Олесь Гончар, III, 1959, 10); Позад них чорнів обгорілий кістяк будинку (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 372).

3. чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь. Зникали в дворах сани з майном, кухні, спеціальні підрозділи й окремі особи — зв'язкові, старшини, командири, але кістяк колони — піхота — лишався на місці (Іван Багмут, Опов., 1959, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 170.