Кість

Кість, ко́сти, ж. 1) Кость. Кайданизалізо ноги повривало, біле тіло козацькемолодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кістка, кісточка.

Сучасні словники

Кість, рука (лат. manus) — частина вільної верхньої кінцівки, яка складається із зап'ястя, п'ястя і фаланг пальців.

Кістки (кістка — лат. os) — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини. З кісток складається скелет. Характеризується високою твердістю, значним вмістом мінеральних речовин і своєрідною мікроструктурою.

Кість - інструмент для фарбування і живопису.

1. Те саме, що кістка 1—3. Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Леся Українка, III, 1952, 638); Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями (Тарас Шевченко, I, 1951, 250); Вироби київських і новгородських ювелірів, різьбярів по кості.. і досі викликають подив своєю витонченістю і майстерністю виготовлення (Історія української літератури, I, 1954, 26).

▲ Слонова кість див. слоновий.

♦ Біла кість, зневажл. — про людину знатного, дворянського походження. Його чорний шлик віявся по плечах. «Рубай, брати, білу кість!» (Юрій Яновський, I, 1954, 247); Кістка від кості, кров від крові див. кістка; Кістьми лягти (полягти) — загинути в бою, на полі битви. — Лучче [краще] полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти І бути славним на чужині! (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 320); Плоть від плоті, кість від кості див. плоть; Тиснути (стиснути і т. ін.) кого, що, аж кості тріщать (затріщали) — те саме, що Тиснути (стиснути і т. ін.), аж кістки тріщать (затріщали, затріщать) (див. кістка); Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кості; Одні (самі, тільки) кості та шкура — те саме, що Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кістки (див. кістка). Були вони — сама шкіра та кості (Олесь Гончар, II, 1959, 75); Широка кість; Широкий у кості — коренаста, кремезна людина, тварина. Бовдюг — дядько в кості широкий (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 80).

2. тільки мн. Те саме, що кісточка 3. В одному місці грали [татари] в кості, у другому в карти (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 393); Солдати грали в кості (Натан Рибак, Час, 1960, 353). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 170.

КІ́СТКА, и, ж 1. Окрема складова частина кістяка хребетних тварин і людини. Знову йому верзеться.. висунулось дві тіні — страшні, бліді, з переламаними кістками (Панас Мирний, II, 1954, 201); Посеред тих звалищ величної природи виднілися медведячі стежки, протоптані від давніх-давен, ..густо засіяні вибіленими кістками баранів, оленів (Іван Франко, VI, 1951, 15); Здавалося, що болить у нього кожна кістка, дрижить кожен нерв (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 227); * У порівняннях. На візку сидів хлопець.. з закарлюченими руками, без пальців, сухий, як кістка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 289).

Бодай (хай, щоб і т. ін.) йому (тобі і т. ін.) кістка в горло, лайл. — уживається для вираження побажання, щоб хто-небудь замовк. На порозі темної комори появилася баба: — Чого ти ревеш, бодай тобі кістка в горло?! (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 470).

▲ Велика голінкова (гомілкова) кістка див. великий.

♦ До самих кісток — цілком, усім єством (бути кимось або якимсь). Афіноген Максимович педагог, як кажуть, до самих кісток (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 48); До [самих] кісток промокати (промерзати, проймати і т. ін.) — дуже сильно, наскрізь промокати, промерзати, мерзнути. Стомилися хлопці, присіли спочити, Промокли усі до кісток (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 160); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло, проймав до кісток (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 33); Додому пішов [Боровий], коли вже до самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 150); Змерзнути (замерзнути, змерзти) на кістку — дуже змерзнути; Змочити до кісток див. змочувати; І кістки живої не оставити (не зоставити) — до подробиць обговорити риси характеру, поведінки, зовнішності кого-небудь. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живо і не оставили (Номис, 1864, № 6997); [І] кісток чиїх не зібрати (не позбирати) — загинути, не вціліти. — Вріжетесь усім составом в тупик так, що й кісток ваших ніхто не збере (Олександр Довженко, I, 1958, 39); Кістка від кості, кров від крові чиєї — чия-небудь рідна дитина. Синова лайка горіла у ньому, наче він на живому випік її.. І хто? Кістка од його кості і кров од крові (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 381); Кістки перемивати (перемити, перетирати, перетерти) чиї — займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Уся сім'я Глущуків потрапила на голодні зуби, і хто тільки не хотів, той і не перемивав їй кісток (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 87); Кісткою (яккістка, мов кістка) в горлі (поперек горла) стояти (стати, застрявати, застряти) кому: а) ставати на перешкоді комусь у досягненні чого-небудь. — Ця ракета — дрібниця в порівнянні з кораблями майбутнього, а от стала вона нам, як кістка в горлі, — доки не викинемо її в небо, дихати неможливо (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 104); б) бути ненависним кому-небудь. Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 16); Куди і ворон кісток не заносить див. заносити; Своя кістка — про когось кровно рідного; Тиснути (стиснути і т. ін.} кого, що, аж кістки тріщать (затріщали, затріщать) — дуже сильно, міцно тиснути кого-, що-небудь. Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 439); Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та шкіра (шкура) — дуже худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 20); Укривати (укрити) кістками шлях до чого — нести втрати, гинути в боротьбі за що-небудь. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелося вкрити кістками шлях до нового життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Чужа кістка — про когось кровно нерідного. Катерина не та свекруха, котрій невістка — чужа кістка (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 72).

2. тільки мн. Останки, тіло померлого; прах. [Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів]. бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь! (Степан Васильченко, III, 1960, 486).

♦ Кістками лягти (полягти) — те саме, що Кістьми лягти (полягти) (див. кість). Річкою текло українське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 336); Кістки зложити — померти, загинути. Тепер, мабуть, у наймах прийдеться і кістки зложити (Панас Мирний, I, 1954, 238); Кров'ю та кістками здобувати (здобути, добувати, добути) що див. кров; На (по) чиїх кістках — ціною великих жертв. 3. збірн. Ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа), які використовують для різних виробів. У Китаї були вправні майстри по різьбленню із слонової кістки (Історія середніх віків, 1955, 60).

4. рідко. Те саме, що кісточка 6. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 169.