Ород

Оро́д, -ду, м. = Город. Ум. Орідець, ородечок. Грин. III. 104. Ой ходжу ж бо я, да блуджу ж бо я коло оробечка, коло зеленого. Грин. III. 104.

Сучасні словники

1. розм., рідко. Те саме, що місто. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген (Іван Котляревський, I, 1952, 71); Щасливі ленінградці і ленінградки, що живуть у такім прекраснім городі, городі Леніна (Остап Вишня, День.., 1950, 91).

2.-чол. Ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів. Через левади та городи Два кума йшло з весілля до господи (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 47); За садом розглігся й город: картопля, капуста, помідори, морква, цибуля та інше (Юрій Смолич, III, 1959, 526).

Ілюстрації

місто в Дубаях

ород при садибі

город з овочами