Каша

Каша, -ші, ж. 1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. Так і дурень каші наварить. Это всякій сдѣлаетъ. Не дасть собі в кашу наплювати. Не дастъ собой помыкать. 2) Березова каша. Розги. 3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461. 4) Пятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 463. Ум. Кашка, кашечка. Горщечок кашечки. Грин. III. 657.

Сучасні словники

Каша — страва з розварених у воді, бульйоні чи молоці зерен або крупи злаків, рідше — бобових, іноді з такими добавками як сіль, цукор, приправи, мед, свіжі та сушені фрукти, варення. Каша — одна з найдавніших страв, широко виготовлялася та вживалася слов'янськими народами і в кінці XIX ст., побутує і зараз.

Каша, і, жін. 1. Страва з крупи, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде — а вкинь круп, каша буде (Номис, 1864, № 5244); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Панас Мирний, II, 1954, 224); Як відомо, сама себе хвалить тільки гречана каша (Остап Вишня, I, 1956, 304). 2. перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо). В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 328); Довго м'яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 288). 3. перен., розм. Безладна суміш чого-небудь. В долині — каша. Вози, худоба і люди збилися в купу, од якої йде пара і пахне потом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240); [Нагар:] Змішалось усе — люди, зброя — в криваву кашу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 25).

Каша. Фразеологія

• бере́зова ка́ша (припа́рка), жарт. Різки для покарання. Як буде добре вчитись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевченко).
• вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Робити що-небудь, залагоджувати яку-небудь справу з кимсь. Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський — людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб).2. з чого. Будувати свої міркування, ґрунтуючись на ненадійних, хибних відомостях або на вигадках; вигадувати щось. — Це я семиділ? — Ти .. На токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов).
• в ка́шу вкипі́ти. Затіяти неприємну, складну, з великими клопотами справу. Неспеціалісту навіть важко собі уявити, в яку кашу ми вкипіли (Ю. Яновський).
• да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому. 1. Побити кого-небудь (перев. різками), суворо покарати. Крикнув (Дцу Кин-дзин) — радцям каші Березової дать. (П. Грабовський); — Всипати б такій березової каші, щоб не хитрувала, наче циганка на ярмарку (М. Стельмах); Вона їм всипле березової каші. Вони пам’ятатимуть, як треба матір слухати й поважати (В. Кучер). 2. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. — А ми свого командира .. привезли. Поранений. Хотіли вдома лікувати, та генерал Петренко дізнався. Дав мені березової каші! (В. Кучер).
• завари́лася ка́ша. 1. Почалася якась складна і клопітна, переважно неприємна справа. Дивно, що й Кузьма Власович сполошився. Під вечір оце зайшов — пригнічений, винуватий якийсь. — Неприємна заварилася каша (Н. Тихий). 2. Зчинилася сварка, бійка, сталося цілковите безладдя. — Одного разу в Пауздорфі .. заварилася каша. Ми зразу ж тарах пляшкою у висячу лампу (Переклад С. Масляка); — Така каша заварилася на полі бою (Ю. Яновський).
• завари́ти ка́шу (пи́во, хале́пу). Затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками. Наймичка Килина, побачивши, яку кашу заварив Яків, побігла сказати Насті (Панас Мирний); — За що ж вам така покута чи кара? — Спитайте в Сагайдака. Він заварив цю кашу (М. Стельмах); Поїхав я до батька і розказав йому всю подію; він одмовив: — Сам заварив пиво, сам і хлебчи його! (Збірник про М. Кропивницького); — Так чому ж мовчав? — промовив нарешті той самий Тур, що заварив усю халепу (С. Скляренко).
• ка́ша ски́сла кому. Кому-небудь не вдалося успішно здійснити свій план, свої наміри, задуми і т. ін. — Ми йтимемо .. через усю .. Україну, і після кожного селища нас ставатиме більше.. — Тепер (нашим ворогам) .. каша скисла (Ю. Смолич).
• ка́ші (ї́сти) про́сить, жарт. Подертий і потребує лагодження (про взуття та одяг). Він дав Дикунові свою стару кирею і майже нові чоботи, бо козакове взуття вже давно просило каші (С. Добровольський); І чоботи в мене роти пороззявляли, їсти просять (Г. Квітка-Основ’яненко).
• ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий. З ним не звариш каші (Л. Костенко); З дурнем пива не звариш (Укр.. присл..); (Копач:) З вами каші не навариш. Піду краще до криниці (І. Карпенко-Карий). Звари́ти ка́шу. Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах).
• ма́ло ка́ші з’їв. Дуже молодий, недосвідчений. — А я в бригаду вашу!..— Ще мало з’їла каші, іще рости, рости, Оленко, Бо зовсім ти маленька! (М. Стельмах); — Назару Івановичу ще рано таку відповідальність на себе брати, молодий ще, зелений, як кажуть, мало каші з’їв (Ю. Збанацький). Ма́ло ква́су ви́пив. — Добрим наждаком треба тебе терти, хлопче... Чуба на лоба начесав, перстень носиш, а що з тебе в житті? Мало ще ти нашого квасу випив... (О. Гончар).
• навари́ти ка́ші (пи́ва, гірко́ї і т. ін.) кому і без додатка. Зробити щось небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту. Одні лише співчували йому пошепки .. Другі уникали розмови з ним. Мовляв, сам наварив каші, сам і їж (Д. Ткач); — Дай спокій, заступило мені, що я не бачив його перший. Наварив я собі пива (Ірина Вільде); Такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки! (П. Куліш).
• на при́пічку ка́шу ї́сти. Бути в дитячому віці. — Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона (Параска) вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив (Грицько) .. А якщо дівчина сама, бувало, підведе його до цієї теми, признавався одверто: “Моя молода ще на припічку кашу їсть!” (А. Головко).
• не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу (М. Коцюбинський); (Кукса:) Я так думаю, що цей (отаман) не дасть у кашу наплювати, дарма що молодий! (М. Кропивницький); В Зарічному він не одного знав: народ тямущий! В кашу плюнути не дасть нікому (П. Рєзніков); Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв справи. Не такий характер в його сина, щоб дозволити собі наплювати в кашу (Ірина Вільде); Звичайно, стосунки з молодим і недосвідченим парторгом треба налагоджувати, але плювати собі в борщ він не дозволить нікому (В. Собко).
• плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в борщ (в ка́шу) кому. Робити комусь щось неприємне, прикре і т. ін., чинити кривду, ображати. — Ти чого, відьмо недошмаляна (недосмалена), язика, мов халяву, розпустила? Що, тобі Пігловський в борщ плюнув!? (М. Стельмах).
• пригости́ти / пригоща́ти бере́зовою ка́шею кого, жарт. Відшмагати різкою, лозиною когось. З березових гілочок вив’язуються добрячі мітли, а також гнучкі віники, з котрих легко можна висмикнути лозину, щоб пригостити неслухняних дітей березовою кашею (О. Левада).
• скуштува́ти гарбузо́вої ка́ші, ірон. Дістати відмову при сватанні, залицянні. — Думаєш не знаю, скільки залицяльників біля неї (Наталки) кружляло, як мухи? А всі впіймали облизня, гарбузової каші скуштували! (Є. Гуцало).
• скуштува́ти ка́ші якої. Зазнати багато горя, лиха; набідуватися. Ті, що скуштували окупаційної каші,либонь, добре розуміють, почім фунт солі, набралися лиха й рватимуться в бій, аби відомстити за все, що їм судилося пережити (С. Голованівський).
• скуштува́ти (покуштува́ти) бере́зової ка́ші, ірон. Бути побитим. — Давно березової каші хочеш скуштувати! Я тобі не дяк у школі. Мене не обдуриш! (Д. Косарик); Побачила вона Романового батька і сказала йому, що Роман у класі дуже пустує .. Романові дома довелося покоштувати (покуштувати) березової каші (С. Васильченко).
• частува́ти / почастува́ти бере́зовою ка́шею кого. Бити кого-небудь. — Ну, приходь, хлопці, завтра без сніданку,— зареготав коренастий семінарист. — Будуть частувати березовою кашею ..— Не лякай ляканих! — вигукнув русявочубий, одягаючи шинель (М. Сиротюк); Ось зачекай-но, розповім твоєму батькові! Він тебе ще й березовою кашею почастує, два тижні пролежиш на череві (З. Тулуб).

Каша. Синонімія КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. (з кукурудзяного борошна); ЛЕМІ́ШКА (перев. з гречаного борошна). Як відомо, сама себе хвалить тільки гречана каша (Остап Вишня);Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова,церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею, почалися веселі колядкові співи (І.Франко); На вікні стояло коливо – кутя і підсолоджена вода для Олофірової душі (О. Донченко); Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалиґу (І. Нечуй-Левицький); Іван узяв ложку, набрав токану (з газети).

Ілюстрації

Див. також

• Додаткова інформація про кашу, матеріал з Вікіпедії

  В Україні кашу виготовляли з пшона, гречки, ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи, пізніше рису. Товчені зерна відокремлювали від луски, одержуючи чисту крупу за допомогою шеретування у круподерках або товчення у ступах. При цьому крупа могла лишатися цілою або перетворювалася на дрібну січку. Крупи готували до варіння по-різному: ячмінь, пшоно, кукурудзу, пшеницю мили, гречку і овес підсмажували до золотавого кольору.

  Каші з гречки й пшона були поширені на всій території України, кукурудзяна — на південному заході та в Карпатах, вівсяна — у деяких районах Полісся й Західного Прикарпаття, ячна — також на всій території, але більшою мірою на Лівобережжі. Пшенична каша була менш популярною, оскільки пшеницю майже повністю переробляли на борошно. З початку XX ст. у селянському побуті з'явилася рисова крупа, але значного поширення вона набула лише у повоєнні роки. Найулюбленішою на всій Україні була все ж гречана каша: Гречана каша — то матір наша, а хлібець житній — то батько рідний.

• Цікаві факти про каші
• Різновиди каш
• Технологія приготування каш, матеріал з Інтернет газети «Академія Здоров’я»
• Рецепти каш
• Рецепти каш