Капати

Капати, -паю, -єш, и -плю, -плеш, с. в. ка́пнути, -пну, -неш, гл. Капать. Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. Левиц. І. Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. МВ. Капле кровця у кирницю. Рус. Дн.

Сучасні словники

КАПАТИ, капаю, капаєш, рідко каплю, каплеш, недок. 1. тільки 3 ос. Падати, литися краплями; крапати, крапотіти. А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Укр.. лір. пісні, 1958, 76); Думи душу осідають, І капають сльози (Шевч., II, 1953, 208); * Образно. Василина слухала кожне слово, й кожне слово капало на її серце (Н.-Лев., II, 1956, 98); // безос. - Чому ти не засвітиш? Чуєш, десь тече... бач, капає (Мирний, IV, 1955, 88); Терентій роздавлює на щоці комара, дивиться на мізерну краплину останків, що купаються в його ж поті, і тільки тепер помічає, що з нього аж капає (Стельмах, І, 1962, 500).

@ За комір не капає (не капало): а) немає (не було) недогоди, неприємностей. - Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (Іщук, Вербівчани, 1961, 113); б) нема чого поспішати з чим-небудь.

2. тільки 3 ос., перен., розм. Діставатися, перепадати (про гроші). - Отак бився, бився з нуждою, кинув кожухи, почав чоботи шить; і капала потроху копійчина (Н.-Лев., І, 1956, 60).

3. Лити краплями; виливати по краплі. Я.. мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (Фр., І, 1955, 238); Каргат.. схилився над градуйованою склянкою, куди поволі капав піридин (Шовк., Інженери, 1956, 214).

Джерело: