Калач

Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142З. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип’є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273. 2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имѣя на своей спинѣ пальцы сидящихъ вокругъ дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Калачик.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації