Слухання

Слухання, -ня, с. 1) Слушаніе. 2) Повиновеніе.

В сучасних словниках

СЛУХАННЯ, я, с. Дія за знач. слухати 1-4. Вертівся отець Альойзій на кріслі на всі боки, зазирав слухачам просто в очі, щоби їх змусити до уважного слухання (Март., Тв., 1954, 166); Ротмістр не міг дочекатися, коли урветься пісня і звільнить його від вимушеного слухання співу, що дратував його (Добр., Очак. розмир, 1965, 93); Після одержання від реєстраційного органу акта,.. а також додаткових документів, суд призначає день слухання справи (Цив. кодекс УРСР, 1950, 126).