Часина

Часина, -ни, ж. Время, минута. Мет. 254. У саму ту часину, як я побачився з Марком, її заручили. Стор. М. Пр. 57. Ум. Часинка. МВ. II. 130. Часиночка. Чуб. II. 97. Ні на часиночку не дав собі одпочинку. К. ЧР. 313. Забіг на часиночку до удови. Рудч. Ск. II. 54.

ЧАСИ́НА, и, ж., розм. Невеликий проміжок тривалості якоїсь дії, що становить годину або кілька хвилин. Петрій ліг був на часину на постіль і заснув (Фр., VIII, 1952, 245); Розмова на часину перервалася; обидва задумалися (Мирний, І, 1954, 350); Через якусь часину — буде готова [картопелька] (Збан., Єдина, 1959, 29). {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність|підрозділ=Факультет суспільно�гуманіта}}