Кректати

Кректа́ти, -кчу́, -чеш, дієсл. 1). Видавати уривчасті горлові звуки під час фізичного напруження, болю тощо. "Грицько.. ходить, мов сплутаний; усе крекче, мов що преважке підіймає" (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 137); "Батько крекче та перекидається з боку на бік на призьбі" (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247)

Синоніми та близькі за значенням слова і вирази:

віддуватися, важко дихати, щулитися, сопіти, охати

2). Уривчасто кричати (про качок, жаб і т. ін.). "В ставку голосно кректали жаби" (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49)