Мрійниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:24, 25 листопада 2018; Mamaliarchuk.fpmv18 (обговорення • внесок)
Мрійниця, -ці, ж. Мечтательница. Желех.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Жіночий рід до мрійник. Та хто любить мріяти. —Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, — і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (Степан Васильченко, II, 1959, 508); * Образно. Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі. Польова моя мрійнице.. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 98).
Всесвітній словник української мови
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний | мрі́йниця | мрі́йниці |
| родовий | мрі́йниці | мрі́йниць |
| давальний | мрі́йниці | мрі́йницям |
| знахідний | мрі́йницю | мрі́йниць |
| орудний | мрі́йницею | мрі́йницями |
| місцевий | на/у мрі́йниці | на/у мрі́йницях |
| кличний | мрі́йнице | мрі́йниці |
Ілюстрації
|
|
|
|
