Безкраій

Безкраій, -я, -є. Безпредѣльный, безграничный. Згадаю те лихо, степи ті безкраї. Шевч. І тепер мені так і сниться широкий степ безкраій. МВ. І. 61.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Іншими мовами
4 Джерела та література

Сучасні словники

1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Тарас Шевченко, II, 1953, 40); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 240); Вітчизна вся безкрая Підводиться, зростає, розцвітає (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 106); Широку долину заповнювала безкрая вода (Юрій Яновський, II, 1954, 91); // Нічим не обмежений. Наче сп'янілий від нових безкраїх можливостей, Вася хотів швидше усе побачити (Олесь Гончар, I, 1954, 169).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Мені те кохання безкрає Розшарпало серце давно (Леся Українка, IV, 1954, 101); Як передать журбу безкраю, що закувала серце в лід! (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 270); Спасибі народу за щастя безкрає, За радість учитись, трудитись і жить!.. (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 11).